Живлення Насіння Кавуна: Важливі Аспекти

Живлення Насіння Кавуна

Насіння кавуна дуже чутливе до внесення мінеральних добрив, застосування яких може збільшити врожайність на 25–50 % і цукристість на 2–3 %. При вирощуванні насіння кавуна на поливних землях із внесенням добрив можливе збільшення врожайності та цукристості, тимчасом як полив без добрив знижує цукристість плодів.

З 1 т продукції насіння кавуна виноситься 1,83 кг азоту, 0,75 кг фосфору та 3,17 кг калію. Що стосується мікроелементів, то насіння кавуна найбільш чутливе до нестачі бору, марганцю, заліза й цинку. Доза внесення добрив залежить від аналізу ґрунту, клімату, часу сівби, особливостей сорту або гібрида. Деякі виробники збільшують урожайність завдяки збільшенню розмірів плодів шляхом надмірного живлення азотом. Це призводить до збільшення розмірів самих клітин, а не їх кількості. Такі збільшені клітини накопичують велику кількість води, стінки стають тонкими, що призводить до зниження імунітету рослини, втрати смакових якостей, лежкості та транспортабельності плодів.

Відтак правильне і збалансоване живлення насіння кавуна дає змогу отримати не лише високі, а і якісні врожаї.

Основне живлення

Система живлення розробляється на основі аналізу ґрунту. При вирощуванні богарного насіння кавуна мінеральні добрива вносять під зяблеву оранку або під ранньовесняну культивацію. Орієнтовна норма становить N 60, P 90, K 60. Фосфорні та калійні добрива (2/3 від норми) вносять під оранку, 2/3 азотних — під ранньовесняну культивацію. Останні третини NPK вносять у підживленнях, оскільки 70 % елементів живлення насіння кавуна споживає в останні 3–4 тижні до дозрівання. Підживлення після зав’язування плодів шляхом фертигації є найбільш ефективним, але потребує додаткових інвестицій в крапельне зрошення.

Фертигація

Фертигація — це внесення розчинних мінеральних добрив одночасно з поливною водою через системи крапельного зрошення. Перевагами даного методу є:

• Внесення збалансованого співвідношення NPK
• Своєчасне забезпечення рослин необхідними елементами живлення
• Внесення добрив невеликими дозами
• Більший коефіцієнт засвоєння добрив
• Можливість вирощувати культуру на бідних ґрунтах
• Економія витрат праці та енергії на внесення добрив

Застосування такої системи живлення потребує високого рівня знань і вмінь.

Позакореневе живлення

Позакореневе живлення дає змогу забезпечити рослини необхідними мікроелементами в найуразливіші фази їхнього розвитку. Даний вид живлення проводять шляхом обприскування рослин спеціальними мінеральними добривами з мікроелементами.

Найбільш критичними фазами розвитку для насіння кавуна є:

• Початок цвітіння
• Початок утворення зав’язей
• Формування плодів (за місяць до збирання)

Таблиця 1. Витрата добрив за різних способів внесення

Зрошення

Незважаючи на невисокі вимоги культури до вологи, для отримання великих урожаїв високої якості насіння кавуна потребує поливів. Незначне обмеження в зрошенні не надто позначається на кількості плодів на рослині насіння кавуна, але впливає на їх розмір, форму, вагу та якість.

Існує три основні способи зрошення, які застосовують на посівах насіння кавуна:

1. Полив по борознах

Широко використовувався в минулому. Нині застосовується лише за відсутності обмежень у водних ресурсах. Ефективність поливу по борознах є низькою і залежить від структури ґрунту, яка може значно варіювати навіть на одному полі. Крім цього, даний метод вимагає значних витрат людської праці.

Головні переваги:

• Можливість подати велику кількість води за короткий період
• Вода не контактує з листям

Головні недоліки:

• Великі витрати на воду і робочу силу
• Нерівномірність зволоження по довжині борозни
• Поле повинно мати специфічну вирівняність

2. Крапельне зрошення

Крапельне зрошення дозволяє ефективніше використовувати водні ресурси, а також добрива і засоби захисту рослин. При застосуванні мульчування оптимальним методом зрошення є саме крапельний, особливо в тих умовах, де упродовж вегетації природний водний ресурс обмежений. Утім для максимальної ефективності даної системи зрошення необхідно знати особливості кожного окремого поля. Значну увагу потрібно звертати на якість води, зокрема, на вміст солей, структуру ґрунту, на те, чи буде закопуватися поливна стрічка в ґрунт. Відомо, наприклад, що закопування трубки на глибину 5–10 см дає змогу досягти найкращих результатів.

3. Дощування

Також застосовується за відсутності обмежень у водних ресурсах. При зрошенні цим методом використовують ряди спринклерів, водяні пістолети, мобільні дощувальні машини — «Фрегат», «ДДА», «Волжанка» та ін. Цей метод забезпечує рівномірний розподіл поливної води по поверхні поля.

Головні переваги:

• Рівномірний розподіл води
• Менші витрати на робочу силу

Головні недоліки:

• Витрати на енергію (паливо, електроенергія, обслуговування техніки)
• Листя рослин контактує з водою

Час зрошення

Водний стрес найбільш шкодочинний до появи сходів, на початку цвітіння та в останні 10 днів до збирання врожаю. Недостатня кількість вологи під час посіву негативно вплине на густоту стояння та однорідність сходів. Нестача води під час цвітіння призведе до зниження зав’язування і збільшить кількість спотворених плодів. Неповноцінний полив у період дозрівання плодів може спровокувати просідання огудини, що призводить до зменшення розміру плодів. Нестача вологи в цей період також може бути причиною розтріскування та викривлення плодів. З іншого боку, надлишковий полив під час дозрівання може спричинити порожнистості та волокнистість м’якоті, зменшення вмісту цукру, негативно вплинути на смакові якості.

Для отримання високого і якісного врожаю під час поливу необхідно:

• Розпочати полив після утворення зав’язі
• Забезпечити регулярність поливів (періодичність від 1 до 5 днів)
• Припинити поливи за 7–10 днів до збирання врожаю
• На піщаних ґрунтах поливи слід продовжувати до самого збирання